Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Гум. курсовые работы > государство и право
Название:
Об’єктивні ознаки злочину передбаченого ст. 301 КК «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів»

Тип: Курсовые работы
Категория: Гум. курсовые работы
Подкатегория: государство и право

Цена:
5 грн



Подробное описание:

Зміст
Теоретична частина
Вступ
1. Кримінально-правова характеристика ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів
1.1. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
1.2. Об’єктивні ознаки ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів
1.3. Суб’єктивні ознаки ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів
1.4. Спеціальні питання відповідальності за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
2. Об’єктивні ознаки ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
2.1. Об’єктивні ознаки ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
2.2. Суб’єктивні ознаки ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
3. Кримінологічна характеристика ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
3.1. Обсяг та динаміка вчинення злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК
3.2. Причини та умови вчинення злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК
3.3. Головні напрямки боротьби зі злочинами, передбаченими ст.300 та ст.301 КК України

Практична частина
4. Експертиза розповсюдження порнографічних предметів, що переміщуються через митний кордон
4.1. Експертиза культурних цінностей
4.2. Експертиза порнографічної продукції, що пропагує насильство і жорстокість
Висновок
Додатки
1. Проблема дитячої порнографії на сучасному етапі
2. Основні положення міжнародного та національного законодавства щодо дитячої порнографії
3. Українське законодавство щодо дитячої порнографії
4. Порівняльна характеристика законодавства США, Німеччини та України щодо дитячої порнографії
5. Практичне дослідження методів боротьби з дитячою порнографією на сучасному етапі
Висновки

 

 

 

Теоретична частина.
Вступ
Стан моральності суспільства характеризується багатьма аспектами, до кола яких відноситься і моральне регулювання сфери статевих відносин, і захист дітей та неповнолітніх від інформації, що може зашкодити їх нормальному психічному, фізичному розвитку та моральному благополуччю. Останнім часом в Україні розвиваються негативні процеси в духовній сфері, деформуються моральні засади суспільства. Найбільш небезпечні прояви змін в зазначеній сфері, відбуваються в психології неповнолітніх та молоді, що можна спостерігати в їх поведінці. Деформація статевої моралі у зазначеного контингенту проявляється, зокрема, у значному зниженні віку осіб, що вступають у статеві контакти, зростанні проституції, у тому числі і дитячої, розповсюдженні нетрадиційних форм сексуальної поведінки, наприклад, гомосексуальної проституції. Набирає обертів кримінальний бізнес, пов’язаний з “сексуальним обслуговуванням, вчинюються злочини на сексуальному грунті.
Зміни в сексуальній моралі і поведінці ставлять перед сучасним суспільством безліч нових та надають гостроти старим проблемам. Орієнтація на ринкову економіку сприяла комерціалізації багатьох аспектів життя людей, серед яких опинилися і сексуальні відносини. Все частіше комерційні цілі та гарантований прибуток виправдовують аморальні, а, інколи і злочинні дії.
Проблема, що нами розглядається, ускладнюється також ряд факторів, зокрема: розширенням інформаційного простору та інформаційного обміну з іншими державами, появою супутникового телебачення, розвитком комп’ютерних інформаційних систем, що супроводжуються не тільки зростанням культурно-комунікативних можливостей, а й поширенням через ці засоби масової інформації серед населення ідей та явищ, які негативно впливають на свідомість людей, а інколи безпосередньо викликають вчинення злочинів.
Тому особливого значення набуває охорона громадської моральності кримінальним законом. В ст.301 КК України передбачена кримінальна відповідальність за ввезення в Україну з метою збуту або розповсюдження, виготовлення, переміщення, збут або розповсюдження творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а ст.300 КК України передбачає відповідальність за аналогічні дії, але вчиненні по відношенню до творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Між тим, деякі поняття, якими оперує законодавець у текстах вказаних статей, не мають до цього часу точного визначення. Це призводить до різного їх тлумачення, що не сприяє єдності та стабільності правозастосовчої діяльності по даним категоріям справ.
Більшість українських і російських дослідників розглядали проблему розповсюдження порнографічних предметів та творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, в аспекті боротьби зі злочинами проти громадського порядку, громадської безпеки і народного здоров’я, або ж, безпосередньо, в контексті посягань на громадську моральність.
В теорії кримінального права питанням захисту громадської моральності від злочинних посягань приділялася певна увага. Зазначену проблематику розробляли, зокрема, такі українські та російські науковці, як Ю.В.Александров, С.І.Бушмін, В.О.Владіміров, П.Ф.Грішанін, І.М.Даньшин, С.Ф.Денисов, О.О.Дудоров, О.П.Дьяченко, М.А.Єфімов, О.М.Ігнатов, М.Й.Коржанський, Н.Ф.Кузнєцова, П.С.Матишевський, П.П.Михайленко, В.О.Навроцький, А.Х.Степанюк, М.Д.Шаргородський, С.С.Яценко та інші.
Питанням кримінальної відповідальності за дії з порнографічними предметами були також присвячені кандидатські дисертації А.Х.Степанюка та С.Ф Денисова.
Слід підкреслити, що в основному роботи по темі дисертаційного дослідження базувалися на Кримінальному кодексі 1960 року, а кримінологічний аспект українськими науковцями взагалі не досліджувався. Хоча в Кримінальному кодексі України 2001 року норми, які передбачають кримінальну відповідальність за злочини, які досліджуються нами, змінені у порівнянні з раніше діючим законодавством, їх потрібно і в подальшому удосконалювати. Неоднозначною є і практика застосування ст.300 та ст.301 КК України. В зв’язку з цим необхідне узагальнення правозастосовчої діяльності у вказаній сфері та розробка на підставі цього науковообґрунтованих рекомендацій її вдосконалення.
Для успішної діяльності в сфері боротьби із вчиненням злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК України, потрібно дослідити їх і в кримінологічному аспекті.
Наведене свідчить про нагальну необхідність всебічного дослідження проблем розповсюдження порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, з врахуванням як соціального, психологічного, кримінологічного, так і суто юридичного аспектів з метою удосконалення заходів боротьби з негативним впливом зазначених явищ на громадську моральність.
Об’єктом дослідження є дискусійні питання кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК України, а також проблеми удосконалення заходів боротьби з зазначеними злочинами.
Предметом дослідження є норми кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за ввезення, виготовлення, розповсюдження порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, та практика їх застосування, передумови криміналізації зазначених дій, засоби запобігання вчиненню цих злочинів.
Мета і задачі дослідження лежать в площині аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, розробки рекомендацій по удосконаленню практики їх застосування, а також підвищенню ефективності запобігання цим злочинам.
Комплексність зазначеної мети передбачає постановку і вирішення ряду завдань, основними серед яких є наступні:
- в історичному аспекті дослідити боротьбу з поширенням аналізованих явищ в колишньому Радянському Союзі та в Україні, на підставі чого розробити рекомендації по удосконаленню кримінального законодавства України в зазначеній сфері;
- провести юридичний аналіз об’єктивних і суб’єктивних елементів та їх ознак у складах злочинів, передбачених ст.300 і ст.301 КК України, зокрема, проаналізувати характер і ступінь їх суспільної небезпеки, охарактеризувати об’єкти цих злочинів, чітко визначити предмети зазначених злочинів, охарактеризувати об’єктивну сторону цих злочинів, розкрити особливості суб’єктів цих злочинів та дослідити їх суб’єктивну сторону тощо;
- розробити рекомендації стосовно правильної кваліфікації злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК України, відмежування цих злочинів від суміжних злочинів, кваліфікації дій винних у випадках множинності злочинів тощо;
- провести кримінологічний аналіз злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК України, особистості злочинців, причин та умов вчинення цих злочинів;
- на підставі проведеного кримінологічного аналізу розробити рекомендації по підвищенню ефективності запобігання злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, крім цього загального методу пізнання для досягнення поставленої у роботі мети були використані наступні методи:
1)догматичний (юридичний) метод заснований на використані правил формальної логіки для пізнання права, використовувався при аналізі побудови юридичних конструкцій складів злочинів, передбачених ст.300 і ст.301 КК, а також при критичному аналізі зазначених норм і визначенні змісту юридичних термінів, що вживаються в цих нормах;
2) метод системного аналізу використовувався для характеристики елементів і ознак складів злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК України;
3) історико-правовий метод використовувався при дослідженні історичних передумов, підстав криміналізації ввезення, виготовлення, розповсюдження порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також при розгляді кримінального законодавства в аспекті теми дослідження на різних етапах розвитку України;
4) метод порівняльного правознавства був покладений в основу дослідження при співставленні норм, які сформульовані в ст.300 і ст.301 КК України з міжнародно-правовими нормами та відповідними нормами кримінального законодавства Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Естонії, Іспанії, Франції; 5)статистичний метод використовувався при аналізі матеріалів звітності правоохоронних органів і визначенні обсягу і динаміки злочинів, передбачених ст.300 і ст.301 КК;
6) метод анкетування. Анкетування проводилося з метою з’ясування ставлення громадян до проблеми розповсюдження в суспільстві порнографічних предметів. Було опитано 450 респондентів.
Крім спеціальної літератури по темі дослідження автор спирався і на загальнотеоретичні положення наук кримінального права та кримінології, що розроблялися такими українськими та російськими вченими, як Ю.М.Антонян, М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, Л.Д.Гаухман, О.А.Герцензон, І.М.Даньшин, А.І.Долгова, А.П.Закалюк, М.Й.Коржанський, В.М.Кудрявцев, Н.Ф.Кузнєцова, І.П.Лановенко, П.С.Матишевський, В.О.Навроцький, А.Х.Степанюк, М.Д.Шаргородський, С.С.Яценко та інші. В процесі роботи над дисертацією, поряд із зазначеною літературою, використовувалася енциклопедично-довідкова та інша література з філософії, соціології, психології, сексології.
Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України та інші закони України. В аспекті теми дослідження проаналізовані також кримінальні кодекси Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Естонії, Іспанії, Франції.
Емпіричну базу дослідження складають:
- результати аналізу статистичних даних про кількість осіб, засуджених за ст.211 (ст.301 чинного КК) та ст.211-1 (ст.300 чинного КК) в Україні за період з1992 по1998 р.р.;
- результати аналізу статистичних даних про кількість зареєстрованих злочинів та кількість осіб, засуджених за ст.211 (ст.301 чинного КК) та ст.211-1 (ст.300 чинного КК) по Запорізькій області в період з1997 по 2001 р.р.;
- результати вивчення 11 кримінальних справ розглянутих судами Запорізької області в аспекті теми дослідження;
- в аспекті дослідження вчинення злочину, передбаченого ст.211 (ст.300 чинного КК) за сукупністю з іншими злочинами, та відмежування зазначеного злочину від інших злочинів, було вивчено 54 кримінальні справи, порушені за ст.121 (ст.156 чинного КК), 18 кримінальних справ, порушених за ст.210 ( ст.302 чинного КК);
- результати анкетування 450 респондентів (100 працівників правоохоронних і судових органів, 350 громадян).
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих висновків і вироблених рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, ст.300 та ст.301 КК України, практики його застосування, запобігання злочинам, які розглядаються в роботі. Вони можуть бути науковою базою для подальших теоретичних досліджень цієї проблеми, використовуватися при викладанні курсів кримінального права та кримінології, підготовці підручників та учбових посібників по цих дисциплінах.
1. Кримінально-правова характеристика ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів
1.1. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.
Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, -караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування.
Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або за по­передньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з по­збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування.
Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
(Стаття 301 у редакції законів України № 1520-VI від 11 червня 2009р. та № 1819-VI від 20 січня 2010 р.)
Ця стаття забороняє ввезення, виготовлення, зберігання, збут і розповсюдження продукції порнографічного характеру, що повністю відповідає основним положенням Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р. № 1296-IV- ВР у редакції Закону України № 1520-VI від 11 червня 2009 р., № 1819-VI від 20 січня 2010 р. та статей і і 2 Міжнародної конвенції про запобігання обороту по­рнографічних видань та торгівлі ними, укладеної в Женеві І2 вересня І923 р.
Суспільна небезпечність дій, що утворюють цей злочин, полягає в тому, що вони посягають на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків. Такі дії знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями інтимного спілкування людей. Завдають шкоди їх моральному вихованню, особливо неповнолітніх, шляхом одіозної сексуальної інформації призводять до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми.
Предметом злочину, передбаченого ч. і ст. 301 КК, є різні друковані чи рукописні твори, малюнки з натури, натуралістичні фото-, фотомонтажні та інші матеріальні предмети, змістом яких є непристойне зображення порнографічного характеру. Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК, є кінофільми, аудіо- й відеопродукція, відеозаписи, продукція засобів масової інформації, в тому числі реклама, матеріальні носії комп’ютерних програм, дискети та інші матеріальні носії інформації порнографічного характеру (див. Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р. № І296-ІУ-ВР у редакції Закону України № І8І9-УІ від 20 січня 20І0р.). Предметом злочину, передбаченого частинами 4 та 5 ст. 301 КК є аналогічна продукція, що містить дитячу порнографію.
На відміну від творів і предметів зображувально-художнього, наукового чи еротичного характеру, предмети порнографічного характеру за своїм змістом у цинічній формі відображають статеві органи або натуралістичне чи протиприродне зображення сексуальних відносин. Це предмети, призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб інших осіб і тим самим деформації моральних уявлень і нахилів у сфері статевих стосунків. Тому не належать до предметів цього злочину мистецькі твори, у яких відображена краса людського тіла і навіть виявлення природних інтимних почуттів, де відсутні грубий натуралізм і сексуальна вульгарність.
При вирішенні питання про визнання відповідного твору чи зображення предметом цього злочину необхідно враховувати названий раніше перелік фільмів, які за висновками експертної комісії Міністерства культури і мистецтв визнані порнографічними (див. коментар до ст. 300). А в інших випадках, якщо є сумнів у порнографічності твору чи предмета, - з урахуванням висновку мистецтвознавчої експертизи.

Об’єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції ст. 301 КК дій. Це ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, їх виготовлення, зберігання, перевезення або інше переміщення з метою збуту чи розповсюдження, або їх збут чи розповсюдження, у тому числі інформаційне, а також примушування до участі в їх створенні. Усі ці дії, за винятком особливостей предмета злочину, не відрізняються від аналогічних дій, що утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 300 КК, при характеристиці якої був зроблений їх аналіз.
Злочин визнається закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції статті дій.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює порнографічний зміст твору чи предмета, суспільно небезпечний характер свого діяння і бажає його вчинення. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета збуту чи розповсюдження зазначених предметів, а збут, розповсюдження та примушування до участі у створенні такого предмета можуть мати корисливу або іншу мету.
Суб’єкт - особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушування неповнолітніх до участі у створенні таких предметів - 18-річного віку.
За частиною 2 ст. 301 КК настає відповідальність за дії, визначені в ч. 1 ст. 301 КК, якщо вони вчинені щодо кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм порнографічного характеру, а також за збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів такого змісту (див. затверджений Міністерством культури і мистецтв України від І липня І999р. за № 9-32І6/17 перелік фільмів, які визнані порнографічними).
За частиною 3 ст. 301 КК настає відповідальність за дії, визначені в частинах 1 і 2 цієї статті за умови, що вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі. Повторність буде у разі вчинення будь-якої із зазначених у частинах 1 і 2 статті дій хоча б удруге незалежно від того, була чи ні особа засуджена за раніше вчинений такий злочин (див. коментар до ст. 32КК). Ознака попередньої змови має місце, коли між двома чи більше суб’єктами до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення (див. коментар до ст. 28 КК). Відповідно до примітки до ст. 301 ознака отримання доходу у великому розмірі буде тоді, коли його сума у двісті і більше разів перевищує н. м. д. г.
Частина 4 ст. 301 КК встановлює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру. Перша ознака буде у разі, коли зазначені в частинах 1 або 2 твори, предмети або інша продукція порнографічного характеру містять натуралістичне, непристойне зображення статевих органів чи сексуальних стосунків за участю дітей, тобто осіб, які не досягли повноліття. Згідно зі змінами, внесеними Законом України № 1819-УІ від 20 січня 2010 р. у ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону Укра­їни «Про захист суспільної моралі», дитяча порнографія - це зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях. Примушування неповнолітніх має місце, коли повнолітня особа скоює дії, спрямовані на те, щоб шляхом фізичного або психічного впливу змусити неповнолітню особу всупереч її волі взяти участь у створенні творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.
Частина 5 ст. 301 КК передбачає відповідальність за дії, зазначені у ч. 4 цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі. Ці ознаки відомі (див. коментар до ч. 3 ст. 301 КК). Однак слід враховувати, що повторність матиме місце у разі вчинення двох чи більше діянь, предмети яких містять дитячу порнографію, а змова відбулася теж щодо вчинення діяння, предметом якого є дитяча порнографія.
1.2. Об’єктивні ознаки ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів
Аналізуючи існуючі в науці кримінального права точки зору щодо визначення об’єкту злочину. Так, зокрема, під об’єктом пропонують розуміти суспільні відносини, цінності, на які посягає злочин. В рамках даного дослідження ми визначаємо об’єкт суспільних відносин. На підставі аналізу юридичної літератури з проблеми поняття об’єкту злочинів, ми приходимо до висновку, що родовим об’єктом складу злочину, передбаченого ст.301 КК України, є громадська моральність, під якою слід розуміти систему соціальних норм (принципи, погляди, уявлення), що виникають як безпосереднє відображення умов суспільного життя у свідомості людей у вигляді певних категорій, що регулюють міжособистістне спілкування та поведінку людей з метою забезпечення єдності особистих та колективних інтересів. Безпосереднім же об’єктом цього складу злочину є моральні засади суспільства в сфері розповсюдження інформації про статеві відносини між людьми. Аналізуючи різні точки зору з цього питання, ми вважаємо, що суспільна небезпечність вказаного злочину полягає в публічності та неконтрольованості розповсюдження порнографічних предметів. Під впливом розповсюдження порнографічних предметів створюється викривлене уявлення про інтимні стосунки між статями, що особливо негативно відбивається на свідомості неповнолітніх. Важливою проблемою при аналізі об’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст.301 КК України, є правильне визначення його предмету. В теорії, і, особливо, в практичній діяльності виникають серйозні труднощі при визначенні чи є той, або інший предмет порнографічним. Інколи важко розрізнити порнографію і еротику. В зв’язку з цим в роботі наводяться пропозиції, які визначають критерії, за якими можливо відрізнити порнографію від еротики. З метою уніфікації термінології та забезпечення сталості судової практики, ми вважаємо необхідним мінімізувати кількість оціночних понять в дефініції порнографії і пропонуємо наступне визначення порнографії – це натуралістичне зображення, опис статевих органів персонажів (людей, тварин), у тому числі і в момент вчинення ними або по відношенню до них дій сексуального характеру. На мою думку, визначення поняття порнографії повинно міститися в кримінальному законі або іншому нормативному акті.
При розгляді об’єктивної сторони складу злочину підкреслюється, що вона може виражатися лише в активних діях. При цьому в законі вказується ряд можливих альтернативних дій, зокрема, ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження, або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі у їх створенні. На мою думку, конструкція диспозиції ч.1ст.301 КК перевантажена зайвими ознаками, так, термін переміщення охоплює широке коло дій, зокрема, перевезення, перенесення, пересилання, передача тощо. Під перевезенням розуміється переміщення порнографічних предметів з залученням транспортних засобів. Перенесення передбачає їх переміщення з використанням фізичних можливостей осіб. Переміщення порнографічних предметів може здійснюватися і шляхом їх пересилання поштою тощо. На підставі аналізу вказаних ознак об’єктивної сторони складу злочину, передбачених ч.1ст.301 КК України, в роботі робиться висновок про можливість деякого спрощення конструкції цього складу злочину за рахунок виключення такої ознаки як перевезення порнографічних предметів, оскільки це поняття охоплюється терміном переміщення. Поняття збут порнографічних предметів охоплюється поняттям їх розповсюдження, отже його теж недоцільно включати як різновид можливих дій, передбачених ч.1ст.301 КК України.
1.3. Суб’єктивні ознаки ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів
Дослідження ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.301 КК України. Досліджуваний злочин вчинюється, як правило, лише з прямим умислом. Однак, збут чи розповсюдження порнографічних предметів неповнолітнім або примушування неповнолітнього створення таких предметів, може вчинюватися ї з необережності. Це стосується випадків, коли винний повинен був усвідомлювати, що така особа не досягла повноліття. Дослідження особливості інтелектуального та вольового моментів умислу. При цьому особлива увага зосереджується на тому, що при вчиненні злочину особа усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій, порнографічний характер предметів, перелічених у ч.1 та ч.2 ст. 301 КК тощо. Обов’язковою конструктивною ознакою складу злочину, який досліджується, є мета. Вона визначена як збут і розповсюдження. При відсутності цієї мети відсутній і склад злочину.
Суб’єктом досліджуваного злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб’єктом дій з порнографічними предметами вчиненими по відношенню до неповнолітніх або з примушуванням неповнолітніх до участі у створенні предметів порнографічного характеру, може бути особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося вісімнадцять років. Обґрунтована також пропозиція щодо визначення спеціальних суб’єктів злочину, що розглядається. Мова в зв’язку з цим йде про вчителів, вихователів, батьків або осіб, що їх заміняють (опікуни, піклувальники). В тому разі, коли ці особи вчинюють злочини, передбачені ч.2 та ч.3 ст.301 КК, значно підвищується суспільна небезпека вчиненого, оскільки перелічені особи зловживають певними правами, якими вони наділені по відношенню до неповнолітніх у зв’язку з вихованням, утриманням, доглядом за ними тощо.
1.4. Спеціальні питання відповідальності за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
Аналізуються кваліфікуючі ознаки передбачені ч.2 та ч.3 ст.301 КК України. В цьому аспекті звертається увага на підвищену суспільну небезпеку діянь по ввезенню, виготовленню, збуту і розповсюдженню порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, дається характеристика цих кваліфікуючих ознак. При цьому ставиться питання про необхідність встановлення контролю за розміщенням програм в мережі Інтернет, оскільки в сучасних умовах такий контроль відсутній, що значно полегшує розміщення порнографії в даній системі. При розгляді такої кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.2 ст.301.
Висновок, що в цих складах злочину посягання здійснюється на два об’єкти. Основним об’єктом виступає громадська моральність, а додатковим – нормальний психічний, фізичний і моральний розвиток неповнолітнього.
В цій частині роботи аналізуються і такі особливо кваліфікуючі ознаки, як повторність і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Даються рекомендації стосовно кваліфікації дій винних в таких випадках. Ми аналізуємо критерії відмежування злочину, передбаченого ст.301 КК, від суміжних злочинів (передбачених ст.201, 156, 302, 304 КК), якими виступають предмети та характер дій відповідних злочинів.

 

 

 

 

2. Об’єктивні ознаки ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
Аналіз проблеми дає підстави стверджувати, що в суспільстві назріла гостра необхідність в теоретичному та практичному осмисленні і вирішенні правових, соціальних та ряду інших проблем, пов’язаних з цим явищем. Особливої уваги заслуговує питання вдосконалення як диспозиції і санкції статті КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за ввезення, виготовлення і розповсюдження відповідних предметів, так і практики її застосування.
2.1. Об’єктивні ознаки ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
Проводимо узагальнення існуючих в теорії кримінального права точок зору на визначення родового та безпосереднього об’єктів складу злочину, передбаченого ст.300 КК України. В зв’язку з цим висловлюється думка, згідно з якою родовим об’єктом виступає громадська моральність. Розгляд цього об’єкту був здійснений при аналізі ст.301 КК. Безпосереднім об’єктом виступають моральні засади суспільства в частині розповсюдження інформації, спрямованої на забезпечення поваги гідності особи згідно загальнолюдських цінностей. В законодавстві та науковій літературі відсутні чіткі ознаки, за якими той чи інший твір можна віднести до такого, що пропагує культ насильства та жорстокості. Не вирішується це питання і при призначенні мистецтвознавчої експертизи. В зв’язку з цим ми піднімаємо питання про необхідність дослідження цієї проблеми спільними зусиллями фахівців різних галузей наук, зокрема, спеціалістами – мистецтвознавцями, психологами, юристами тощо. Однак, на нашу думку, зберігання творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, з метою збуту чи розповсюдження не досягає ступеня суспільної небезпеки, характерної для злочину, тому повинно розглядатися як готування до збуту чи розповсюдження, а не як самостійний злочин.
2.2. Суб’єктивні ознаки ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
На підставі аналізу суб’єктивної сторони зазначеного складу злочину ми робимо висновок, що цей злочин як правило вчинюється лише з прямим умислом. Однак, як і у випадку з порнографічними предметами, можливе вчинення цього злочину і з необережності. Мотив вчинення злочину на кваліфікацію не впливає. Між тим мета дій, передбачених ст.300 КК, а саме збут чи розповсюдження є обов’язковою ознакою цього складу злочину. Вчинення будь-яких дій з творами, що пропагують культ насильства та жорстокості, щодо неповнолітніх, повинно тягнути кримінальну відповідальність у тому випадку, коли особа, яка їх вчинює, була достовірно обізнана стосовно віку неповнолітнього. Суб’єктом злочину є особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку, суб’єктом вчинення дій щодо неповнолітніх може бути особа, яка передбачена ч.2 та ч.3 ст.300 КК України, детальний аналіз яких наводився при розгляді кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 і ч.3 ст.301 КК. Відзначається, що відмежування злочину, передбаченого ст.300 КК, від інших злочинів, зокрема, передбачених ст.ст.201, 300,304 КК, необхідно проводити за такими ж критеріями, що і злочину, передбаченого ст.300 КК. Розглядаються питання кваліфікації злочину, передбаченого ст.300 КК, при множинності злочинів.
Досліджуючи пропозиції деяких науковців щодо встановлення за вище зазначені дії адміністративної відповідальності, висловлює думку, що переведення цієї проблеми в площину адміністративного права не вирішить головних питань реального застосування цієї норми. Також, на нашу думку, необхідно зважено підходити і до пропозиції про декриміналізацію відповідних діянь, бо, попри всі складнощі з якими стикається практика, цілком виводити з кримінально-правового поля ці дії було б завчасним. Можливо, початковим кроком вирішення цієї проблеми міг би стати відхід від розгляду як предмету злочину, передбаченого ст.300 КК, аудіовізуальних та інших творів, які є результатами художньої творчості. Предметом злочину, передбаченого ст.300 КК, повинен визнаватися предмет, на якому за допомогою фотозйомки або документальної синхронної кіно-чи відеозйомки, зафіксовані реальні прояви насильства і жорстокості (вбивство, зґвалтування, катування тощо).
3. Кримінологічна характеристика ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
3.1. Обсяг та динаміка вчинення злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК
Аналіз обсягу і динаміки вчинення зазначених злочинів. В зв’язку з відсутністю в статистичній звітності МВС відомостей про кількість зареєстрованих злочинів цієї категорії в Україні, аналізувались дані про кількість засуджених осіб в Україні за період з 1992 по 1998 р., та по Запорізькій області за період з 1997 по 2001 рік включно. При цьому встановлено, що кількість засуджених за ці злочини осіб в Україні незначна. Так, в 1992 році за ст.211 КК 1960 р. (ст.301 КК) засуджено всього 5 осіб, в 1993 році – 1 особа. Різке збільшення кількості засуджених осіб за вказаною статтею спостерігається в 1997 та 1998 роках, що корелюється внесенням змін в ст.211 та ст.211-1 КК України 1960 року Законом України від 14.11.1996 року. Цим Законом був розширений перелік ознак об’єктивної сторони цих складів злочинів, введена відповідальність за кваліфікований і особливо кваліфікований склади злочинів. Були змінені і санкції вказаних статей в бік посилення покарання. Вказані зміни вимагали активізації діяльності правоохоронних органів в боротьбі з цими злочинами, що знайшло відображення в їх практичній діяльності. Статистика засуджених за ст.211 КК 1960 року в 1997 і 1998 р.р., показала збільшення показників. Так, в 1997 році за цією статтею засуджена 21 особа, а в 1998 – 34 особи.
На підставі аналізу цих і інших показників в роботі зроблено висновок про те, що злочинам, передбаченим ст.300 та ст.301 КК, властива велика латентність. Звернута також увага на крім загальновідомих причин латентності і на деякі специфічні причини, стосовно досліджуваних злочинів. До таких причин віднесені наступні: 1) недостатня розробка понятійного апарату, що використовується в текстах відповідних статей, зокрема відсутність чіткого визначення предмету злочину, що породжує пограничну латентність; 2) стан громадської думки, який в сучасних умовах характеризується несприйняттям переважною більшістю населення ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів, а також творів, що пропагують культ насильства і жорстокості як суспільно-небезпечного і кримінально-караного діяння, що не сприяє виявленню і розкриттю цих злочинів. Так, близько 85% опитаних повідомили, що вони не вважають розповсюдження, зокрема, порнографічних предметів серед повнолітньої частини населення суспільно-небезпечним явищем, за вчинення якого слід встановлювати кримінальну відповідальність. Аналогічну відповідь відсутність зорієнтованості правоохоронних органів на виявлення цих злочинів, які на фоні складної криміногенної ситуації ( вбивства, бандитизм, розбій, зґвалтування тощо) розглядаються як другорядні справи і їм не приділяється належна увага.
По вивчених 11 справах у 94% випадків мало місце розповсюдження порнографічних предметів, в 6% - виготовлення. Предметом при розповсюдженні порнографічної продукції у 47% були журнали, в 35% - відеокасети, в 12% - карти, в 6% комп’ютерні диски на ігрові приставки. В роботі характеризується і особистість злочинця. Серед засуджених за ст.211 КК 1960 року ( ст.301 КК) 89% складали чоловіки і 11% - жінки. За віком переважали особи у віці 25-29 та 30-40 років. Розповсюдження порнографічних предметів здійснювалося переважно приватними підприємцями або особами, що займалися такою діяльністю незаконно. У містах вчинюється 50% злочинів, і, відповідно 50% в районних центрах. Особи, які були засуджені за ст.211 КК 1960 року, раніше не були судимі.
3.2. Причини та умови вчинення злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК
На підставі аналізу кримінологічної літератури з проблеми загальних причин злочинності, її окремих видів і конкретних злочинів обґрунтовується висновок про те, що до причин злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК, слід віднести наступні явища: 1) погіршення морального стану суспільства, яке проявляється в девальвації загальнолюдських моральних цінностей, принципів, установок; 2) лібералізація суспільства, яка виражається в більш толерантному ставленні до висвітлення сфери сексуальних відносин та пропаганди культу насильства і жорстокості; 3) зростання організованої злочинності, яка контролює проституцію і виготовлення, розповсюдження порнографічних предметів; 4) вади сімейного, шкільного виховання, відсутність належної системи сексуального виховання неповнолітніх.
Крім перелічених причин ми зупиняємось на характеристиці соціально-економічних причин, які полягають, з одного боку, в попиті на таку продукцію, а з другого – у бажанні збагатитись за рахунок злочинних дій з порнографічними предметами, та творами, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також соціально-психологічних причинах.
До умов, які сприяють вчиненню досліджуваних злочинів, віднесено: 1)послаблення соціального і правового контролю за інформуванням суспільства про сферу сексуального життя, а також допустимістю зображення насильства і жорстокості в інформаційному просторі; 2) вади морального виховання підростаючого покоління; 3) безнаглядність, безпритульність, відсутність контролю за дітьми з боку батьків або осіб, які їх заміняють, особливо це стосується випадків виготовлення предметів, зазначених у ст.300 та ст.301 КК, поєднаного з примушуванням неповнолітніх до створення таких предметів і творів; 4) вади в роботі правоохоронних органів, громадських організацій, а також державних установ та органів місцевого самоврядування щодо запобігання обігу в суспільстві порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.
3.3. Головні напрямки боротьби зі злочинами, передбаченими ст.300 та ст.301 КК України
На підставі розробок кримінологічної науки, дається визначення різних термінів, які застосовуються в літературі для характеристики діяльності по протидії злочинам, що досліджуються. Ми віддаємо перевагу терміну “боротьба” з вказаними злочинами, маючи на увазі два аспекти цієї діяльності: виявлення, розкриття злочинів і покарання осіб на підставі чинного законодавства та профілактика вказаних злочинів шляхом впливу на причини і умови, що їх викликають. Ст. 1 КК України поряд з охоронною, вказує і на запобіжну функцію кримінального закону. Акцентується увага на значенні ст.300 і ст.301 КК в аспекті загальної та спеціальної превенції. Звертається також увага на необхідність усунення причин латентності досліджуваних злочинів, оскільки це негативно впливає на боротьбу з цими злочинами. В цьому аспекті відмічається необхідність підвищення професійного рівня працівників правоохоронних органів, акцентування їх уваг запобігання вчинення злочинів, передбачених ст.300 і ст.301 КК, по відношенню до неповнолітніх або з примушуванням останніх до участі у створенні таких предметів. Зазначається, що ця проблема носить комплексний характер і потребує застосування широкого кола соціальних, економічних, виховних заходів, спрямованих на корекцію вад морального, сексуального виховання, догляду та забезпечення нормальних умов життя неповнолітніх тощо.
На підставі аналізу пропонується встановити певний режим розповсюдження порнографічних предметів, для якого було б виправданим встановлення більш жорсткої регламентації у порівнянні з, наприклад, еротичними предметами. Зазначений режим повинен стосуватися класифікації порнографічних предметів, з точки зору дозволених і недозволених, місця розповсюдження, віку осіб, серед яких вони розповсюджуються, вимог щодо упаковки, маркіровки тощо.
Висувається пропозиція обговорення серед науковців, практичних працівників, населення проблеми боротьби з ввезенням, виготовленням, розповсюдженням творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, в аспекті доцільності та ефективності охорони громадської моральності в цій сфері кримінально-правовими засобами.
У висновках визначені перспективи та напрямки подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем охорони громадської моральності від розповсюдження порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Сформульовані положення щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства в галузі боротьби з вчиненням злочинів, передбачених ст.300 та ст.301 КК України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Практична частина
4. Експертиза розповсюдження порнографічних предметів, що переміщуються через митний кордон
4.1. Експертиза культурних цінностей
Експертиза культурних цінностей є важливою ланкою в системі обліку та контролю за збереженням пам'яток національної культури, їх переміщенням через митний кордон України, а також у сфері регулювання правовідносин розпорядництва, пов'язаних з ними майновими комплексами усіх форм власності. Експертна діяльність активно сприяє науковому вивченню культурних цінностей — артефактів національної історії, матеріальних носіїв ідеалів народу, а також специфічного товару на світовому ринку.
"Експертиза — вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного предмета, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності і результати яких оформляються у вигляді експертного висновку"(7; c.3) Експертна діяльність набуває особливого значення саме зараз, коли Україна стає східним кордоном ЄЕС, що передбачає необхідність приведення до загальноєвропейських стандартів наявних методів контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України. Проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення (тимчасового вивезення), та під час повернення після тимчасового вивезення згідно із Законом України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" забезпечує Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України. Саме Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей визначає висококваліфікованих фахівців, яким доручає й дозволяє проведення державної експертизи різних видів культурних цінностей; тільки висновки експертів, визначених Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей, мають законну силу і є підставою для видачі Свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.
Проведення експертизи є досить складною процедурою, оскільки процес ідентифікації творів мистецтва, на жаль, поки що не піддається чітко зафіксованому формальному опису, а часто має евристичний характер і залежить від професійного рівня та професійної інтуїції експерта. Хоча загальні правила оцінювання пам'яток культури передбачають виконання експертами таких видів робіт:
— ідентифікація;
— атрибуція;
— визначення прогнозної вартості пам'ятки.
Залежно від мети проведення експертизи (визначення рівня значимості культурної цінності, з'ясування її прогнозної вартості, визначення віку пам'ятки культури, встановлення автора чи місця виготовлення культурної цінності, ідентифікації) змінюються критерії класифікації, і кількість варіантів побудови таких класифікацій необмежена. Цілком зрозуміло, що будь-які класифікаційні моделі завжди залишаються лише умовними для спеціалістів і допомагають їм упорядкувати та уніфікувати свою діяльність. Таким чином, абсолютно об'єктивних класифікацій культурних цінностей не існує через необмежене розмаїття їх характеристик і ознак. Окрім того, різні види культурних цінностей мають різні характерні ознаки та критерії оцінювання, що зумовлює досить вузьку спеціалізацію експертів.
Робота експерта ускладнюється ще й тим фактом, що сучасна техніка дозволяє відтворити будь-які технології виготовлення культурних цінностей, фальсифікувати їх вік, підробити підписи тощо. Усе це ускладнює проведення експертизи й вимагає проведення комплексної експертизи, що поєднує:
— мистецтвознавчий стилістичний аналіз;
— архівно-документальну експертизу, маркірування;
—широкий спектр лабораторних техніко-технологічних досліджень матеріальної структури пам'яток культури з використанням мікроскопів, спектрального аналізу, різноманітних хімічних реактивів, рентгенівського випромінювання тощо.
Дуже часто результати техніко-технологічних досліджень стають визначальними, тому що саме вони дають можливість зробити висновки на підставі об'єктивних даних. Але тільки комплексне, системне дослідження культурної цінності дозволяє експерту здійснити атрибуцію пам'яток культури, визначити їх оціночну вартість і зробити висновок про можливість вивезення (тимчасового вивезення) цих культурних цінностей за межі України.
Незважаючи на те, що сьогодні багато в чому експертизу та атрибуцію творів мистецтва можна вважати скоріше мистецтвом, аніж наукою, рівень достовірності оцінки висококваліфікованих експертів, призначених здійснювати державну експертизу, дуже високий.
Цілком зрозуміло, що посадова особа митного органу не є фахівцем у питаннях мистецтвознавства і тому не може здійснити атрибуцію, провести комплексну експертизу культурних цінностей та визначити їх вартість: це справа спеціалістів. Але саме митний орган на кордоні повинен проконтролювати законність перевезення культурних цінностей, ідентифікувати подані до контролю об'єкти з тими, що дозволені до вивезення у Свідоцтві на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.
Метою митної експертизи у частині експертизи культурних цінностей є ідентифікація поданих до контролю культурних цінностей із цінностями, що дозволені до вивезення відповідними документами.(7; c.5) У положенні "Про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон" записано, що необхідно здійснювати контроль за переміщенням культурних цінностей у пунктах митного контролю. Але це тільки на папері. На жаль, у держави на це коштів немає. У нас, як визначає Додін Є.В., тільки в дев'яти пунктах (а їх всього 220) є експерти-мистецтвознавці.
У промислових регіонах (Харків, Луганськ, Донецьк) взагалі немає уповноважених і тим паче контролерів. Зауважмо, що вздовж усього кордону з Росією (2293 км) і Білоруссю (1084 км) немає жодного пункту пропуску культурних цінностей. Бригади гастролерів-торгівців обчищають Карпати, Ужгород, Крим. Тому уряд України визнав за необхідне підвищити значення митної експертизи культурних цінностей і встановив порядок її проведення, що затверджено Постановою КМУ від 26 серпня 2003 року №1343. У ній, по-перше, визначено перелік об’єктів експертизи. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" ними є об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства.
По-друге, державна експертиза культурних цінностей — це всебічний аналіз і вивчення культурної цінності об'єктів, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, за результатами яких складають експертний висновок.
По-третє, згідно з Постановою проводити експертизу має експерт та мистецтвознавець, тобто в митній справі з'являється нова постать - мистецтвознавець, про якого в МКУ зовсім не згадано. Мистецтвознавець, як зазначає проф. Додін Є.В. — це посадова особа, призначена Міністерством культури Автономної Республіки Крим, управлінням культури обласної (міської) держадміністрації за погодженням з Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (далі — Державна служба контролю) для проведення попередньої експертизи та оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей або для здійснення контролю за вивезенням, тимчасовим вивезенням культурних цінностей та їхнім поверненням в Україну в пункті пропуску через митний кордон України.
4.2. Експертиза порнографічної продукції, що пропагує насильство і жорстокість
Попри експертизи культурних цінностей свої особливості проведення експертизи мають і деякі інші предмети, так у Кримінальному кодексі України існує кілька статей, які передбачають відповідальність не тільки за контрабанду (ст. 201,305), а й за незаконне переміщення через кордон особливої групи предметів. Слід наголосити, що ці злочини підслідні органам внутрішніх справ (ст. 112 КПК) і тому за формальною ознакою митні органи як органи дізнання до цих справ не мають відношення. Однак достатньо ознайомитись із змістом деяких із цих статей, як стає зрозумілим, що фіксацію факту незаконного переміщення цих предметів можуть здійснити, як правило, тільки митні органи під час проведення митного контролю. Ідеться про ст. 300 та ст. 301 ККУ. Зміст диспозицій цих статей такий:
Стаття 300. "Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості". Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні
Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.
Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.
Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру.(20; c.154)
Аналізуючи об'єктивну сторону цих злочинів слід звернути увагу на те, що одним із способів їх здійснення є ввезення в Україну з метою поширення предметів, перелічених у цих статтях. Однак виникає два питання: по-перше, які характерні ознаки творів (ст. 300 ККУ), предметів (ст. 301 ККУ), що дають можливість застосовувати ці статті; по-друге, чи повинні митники володіти знаннями, за допомогою яких вони фіксуватимуть факт переміщення товарів (предметів), які визначив законодавець у диспозиції ст. ст. 300 та 301 КК? На перше запитання законодавець відповіді не дає, тобто його розв'язання залежить від наявної судової практики, яка багато в чому формується під впливом правової науки. Але, на жаль, думки провідних науковців-фахівців кримінального права з цього питання дещо різняться. Зокрема автори підручника "Кримінальне право України" М.І.Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій вважають, що предметом злочину, передбаченого в ст. 300 ККУ, є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми, відеофільми, натуралістичні фото- і відеозаписи), що пропагують культ насильства і жорстокості, тобто прославляють застосування грубої сили, безжалісність, жорстокість, грубі розправи і знущання над людьми, застосування катувань мордувань, показ кривавих сцен, жорстоких способів убивств тощо. (20; c.157)
Порівнюючи погляди науковців на ці злочини, слід зауважити, що автори посібника "Кримінальне право України. Особлива частина", аналізуючи зміст ст. 301 ККУ, вважають, що предметом цього злочину є різні твори, зображення порнографічного характеру. На відміну від творів зображувально-художнього й еротичного характеру, вони у грубій, цинічній формі відображають натуралістичне чи протиприродне детальне зображення сексуальних стосунків. Це живописні або фотозображення, друковані чи рукописні твори, кіно- чи діафільми, слайди, магнітофонні та відеозаписи тощо. Ці предмети призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб і тим самим деформації моральних уявлень і потягів у сфері статевих стосунків (7; c.7).
Єдиною думкою, яка об'єднує вчених, попри їхні відмінні підходи до визначення предмета злочину, є та, що цю операцію здійснюють особи, які мають спеціальні знання. Не суперечливими є також висновки дослідників про віднесення цих товарів (предметів) до тих, зміст яких є кваліфікаційними ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 300 та 301 ККУ. Зокрема М. Коржанський стверджує, що визнати твір таким, що пропагує культ насильства і жорстокості, може лише спеціальна експертиза за участю мистецтвознавців, психіатрів, сексопатологів та інших фахівців. Однак ні він, ні інші науковці не акцентують своєї уваги на тому: а) хто і як має визначити склад фахівців (експертів), які можуть зробити такі висновки; б) який документ має регламентувати процедуру призначення та проведення експертизи та розв'язати інші питання. Така позиція науковців загалом зрозуміла — диспозиція ст. ст. 300 та 301 ККУ передбачає кілька складів злочину, однак як науковці, так і судова практика має на увазі лише другу частину диспозиції ст. 300 та ст. 301 ККУ, в якій ідеться про виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості з метою збуту чи поширення, їхній збут чи поширення, а також примушування до участі в їх створенні. Але перша частина, склад злочину якої передбачає переміщення таких товарів через митний кордон України, досі не була предметом дослідження. Тому слід мати на увазі, що визначення товарів, зміст яких підпадає під вимоги диспозиції цих статей провадять спеціалізовані державні заклади, а їхню діяльність регламентує низка відомчих нормативних актів, а саме:
1. Наказ Державного комітету України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації, Державного митного комітету України «Про затвердження Інструкції про порядок переміщення через державний кордон України текстових, аудіо- та аудіовізуальних матеріалів» від 22 серпня 1994 р. № 99/252.
2. Перелік фільмів, які за висновками Експертної комісії Міністерства культури і мистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, визнані такими, що пропагують культ насильства і жорстокості, і заборонені для розповсюдження і демонстрування в Україні.(10)
3. Перелік фільмів, які за висновками Експертної комісії Міністерства культури і мистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, визнані такими, що мають певні обмеження при розповсюдженні, демонструванні в України.(11)
Отже, експертну роботу виконує Експертна комісія Міністерства культури і мистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, яку утворює це Міністерство, залучаючи фахівців різних галузей знань.
Можна навести ще кілька прикладів, коли для виконання функцій експерта залучають незалежних осіб (органи), що володіють спеціальними знаннями, однак і наведені приклади свідчать про різноманітність питань, які виникають перед митними органами під час реалізації своїх повноважень і які можна вирішити з допомогою експертів. А оскільки ці питання специфічні, то й коло фахівців-експертів не має фіксованого кордону. Розширення експортно-імпортних операцій (у тому числі розширення номенклатури та країн походження товарів) можуть поставити перед митною службою нові питання, які можна розв'язати тільки з допомогою експертів.

Висновок
Отже, проаналізувавши наявні у мене джерела, я зробив висновок, що експертиза є дуже важливою галуззю людської діяльності, і може використовуватись в різноманітних сферах.
Особливою сферою, де використовується експертиза є судова діяльність. До судової експертизи пред’являються жорсткі вим ги, зважаючи на те, що висновки судових експертиз можуть використовувати як докази по справі.
Сутність митної експертизи і її значення не зайшли свого відображення в законодавстві в повному обсязі. На сьогодні експертні установи, що діють у системі митної служби України фактично є суб’єктам здійснення експертизи при митному контролі і митному оформленні, а підчас провадження в справах про контрабанду та порушення митних правил до цих установ до цих установ звертатися не доцільно, оскільки вони не мають статусу державних експертних установ, а отже і не можуть надавати висновки, що будуть залучені до справи як докази. До того ж, регламентація діяльності експертних установ митної служби і порядок здійснення експертизи нечітко регламентовані в самому Митному кодексі. Все це заважає продуктивному здійсненню експертизи в галузі митної справи і зважаючи на важливість цього виду діяльності я пропоную внести певні зміни до законодавства. Пропоную внести до МКУ главу «Митна експертиза», де визначити що митна експертиза є дослідженням шляхом використання спеціальних знань митною експертною службою. Визначити, що митну експертну службу очолює орган, який визначається наказом ДМСУ.
В ст. «Суб’єкти здійснення митної експертизи» встановити, що митна експертиза здійснюється митною експертною службою в межах її повноважень, і в разі необхідності іншими державними експертними установами.
Митними експертами є особи, внесені до державного реєстру атестованих судових експертів, які мають дозвіл Експертно-кваліфікаційної комісії ДМСУ на право дослідження певних видів експертиз.
Ось мої пропозиції щодо удосконалення нормативного регулювання митної експертизи. На мою думку такі зміни дозволять збільшити ефективність митної експертизи на всіх стадіях здійснення митної діяльності і більш ефективно боротися з контра бандою і порушенням митних правил.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки
1. Проблема дитячої порнографії на сучасному етапі
Кожен рік все більша кількість дітей потерпає від комерційної сексуальної експлуатації, причини поширення якої є досить комплексними і включають багато взаємозалежних елементів. Дитина є легкою мішенню для злочинця саме через те, що в неї ще немає повного усвідомлення таких понять, як ризик для свого життя, здоров’я та власного захисту. Дитина також є більш залежною від дорослих і в повній мірі не здатна зрозуміти наслідки своїх дій. Без сумнівів, одним із сприятливих факторів є бідність сім’ї, в якій дитина зростає, та цим навряд можна пояснити всі випадки сексуальної експлуатації, а саме дитячої порнографії. Також варто врахувати і високий рівень безробіття, позбавлення дитини опіки, зростання кількості неповнолітніх в середовищі нарко- чи алкозалежних. Дитина може і зовсім випадково стати жертвою у цій ситуації.
Якщо вірити статистиці, то кількість виготовленої дитячої порнографії за рік зростає у рази! Так, за даними Інтерполу в 2008 році майже 80% дитячої порнографії було виготовлено в Росії, Білорусі, Україні та Молдові.[ Akdeniz, Y. Internet Child Pornography and the Law. National and International Responses. Asgate. Aldershot.2008.]
Проблема дитячої порнографії є дуже актуальною для всіх країн колишнього Радянського Союзу та з кожним роком набирає обертів. Про це свідчать результати дослідження, проведеного у 2007-2008 роках Міжнародною організацією ЕКПАТ (Зупинимо дитячу порнографію, торгівлю дітьми). 25 % від загальної кількості пошукових запитів у світовій мережі Інтернет пов’язані з порнографією і складають 68 мільйонів запитів щодня. Із 250 мільйонів зразків, конфіскованої з 1990 року дитячої порнографії, 12 мільйонів знято в Україні, а це близько 4,8%.[ ECPAT International.Violence Against Children in Cyberspace, ECPART International. Bangkok.2005.] Також у звіті Інтерполу йдеться про те, що майже 70% дитячої порнографії за підсумками минулого року були продані через Інтернет. [Akdeniz, Y. Internet Child Pornography and the Law. National and International Responses. Asgate. Aldershot.2008.]За даними міжнародного правозахисного жіночого центру "Ла-Страда-Україна", на постійній основі в цю діяльність залучено 12-15 тисяч українських дітей, в основному безпритульних та дітей з неблагополучних сімей, їх середній вік - від чотирьох до десяти років. [http://internetbezpeka.org.ua/ mod_content/show/problema-detskoy-pornografii.html]
За даними Міністерства внутрішніх справ України, в період за 9 місяців 2009 р. було порушено 772 кримінальні справи за Ст.301 КК України (Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів).[http://internetbezpeka.org.ua/mod_content/show/problema-detskoy-pornografii.html]
Також, можна сказати, що ставлення населення території України до дитячої порнографії є досить негативним. Про це свідчить зріз громадської думки, який було проведено у 2008 р. центром «Ла Страда – Україна» та Київським міжнародним інститутом соціології. Як свідчать результати, 87 % громадян згодні, що дитяча порнографія завдає шкоди. Переважна більшість українців (97,8%) вважає, що дитяча порнографiя має бути заборонена, а 93,7% жителів України погоджуються, що порнографія взагалі (і дитяча, і доросла) має бути заборонена. 94,2% українців вважають, що для тих, хто користується i зберігає дитячу порнографію повинно бути передбачене покарання. А для тих, хто виробляє дитячу порнографію покарання має бути найжорсткішим, яке передбачене українським законодавством – таку точку зору поділяють 97,4% опитаних.
Такий результат свідчить також і про те, що громадськість не байдужа до проблеми дитячої порнографії.
Порнографія стала багатомілліардним комерційним підприємством і входить в число найбільш зростаючих компаній в Інтернеті. Діти є легкодоступними, а дитяча порнографія, у свою чергу є простою і недорогою у виробництві, а також тим більше в тих умовах, коли на неї є величезний споживчий ринок. Виготовлення такого роду продукції є надзвичайно вигідною справою, особливо коли практично немає ризику, набагато менше, ніж, наприклад, нелегальний бізнес зі зброєю, або розповсюдження наркотиків.
2. Основні положення міжнародного та національного законодавства щодо дитячої порнографії
Ставлення міжнародного співробітництва до поширення дитячої порнографії відображено у ще досить нових міжнародних деклараціях, законодавчих актах та конвенціях. Існують три основні міжнародні правові акти, що стосуються дитячої порнографії: Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії , Конвенція про права дитини, та Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність. Всі троє є ефективними інструментами по боротьбі із сексуальною експлуатацією та сексуальними наругами над дітьми, бо вони включають в себе конкретні визначення злочинів, а також положення, що допомагають більш ефективно покарати злочинців у цій сфері. Вони також служать прикладом правового механізму для урядів у здійсненні послуг з надання допомоги дітям-жертвам і їх сім'ям.
Хоча Конвенція про права дитини направлена на забезпечення широкого спектру прав людини для дітей - включаючи громадянські, культурні, економічні, політичні та соціальні права - є статті і про заборону сексуальної експлуатації. Загальними положеннями визначено, що дитина – особа, яка ще не досягла 18-річного віку. Так, в статті 34 чітко сказано, що держави-учасниці зобов'язані захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, вживати всіх необхідних заходів щодо запобігання використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та порнографічних матеріалах. На даний момент сторонами Конвенції є 192 країни, майже кожна з яких підписала та ратифікувала її, у тому числі і Україна.
Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії в свою чергу є першим міжнародним документом, в якому даються визначення основних термінів. Так, в статті 2 чітко вказано, що порнографія - зображення будь-якими засобами дитини, яка здійснює реальні або змодельовані відверто сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини, головним чином в сексуальних цілях. У статті 3 міститься чітка вимога до держав-учасниць щодо притягнення до кримінальної відповідальності за дитячу порнографію, здійснених на національному та транснаціональному рівні, в індивідуальному чи організованому порядку. Також зазначено можливість притягання до кримінальної відповідальності за просте володіння такими порно матеріалами, навіть без наміру їх розповсюджувати. Ця стаття відображає поняття про те, що для боротьби з проблемою потрібен загальний підхід. В статті 10 йдеться про необхідність міжнародного співробітництва, адже дитяча порнографія легко розповсюджується, тому багато злочинців можуть уникнути покарання.
Конвенція про кіберзлочинність була затверджена Радою Європи з метою співпраці та єдиного підходу до кримінального переслідування кіберзлочинності. В статті 9 рекомендовано державам-учасницям встановити як кримінальний злочин виробництво дитячої порнографії з метою поширення через комп'ютерну систему, пропозицією або розповсюдження дитячої порнографії через комп'ютерну систему, придбання дитячої порнографії через комп'ютерну систему для себе або для іншої особи, володіння дитячою порнографією у комп'ютерній системі чи на інших інформаційно-зберігаючих пристроях. Також в цій конвенції зазначено, що особа, яка візуально зображена у порно матеріалі може вважатися неповнолітньою, якщо їй менше 18 років, або яка виглядає як неповнолітня особа, але також зазначено, що сторони можуть встановити і менший поріг, ніж 18 років, а саме 16. Стаття 11 Конвенції вимагає від держав-учасниць прийняти законодавство, необхідне для вирішення спроби вчинення злочину а також пособництво та підбурювання. Статтею 12 передбачено також встановлення кримінальної відповідальності у разі вчинення злочину юридичною особою. Статтею 13 зазначено, що кожна сторона має вжити такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для забезпечення того, щоб кримінальні правопорушення, що визначають дитячу порнографію, каралися ефективними, пропорційними і переконливими санкціями, включаючи позбавлення волі. В статті 23 розглядається питання про міжнародне співробітництво. Ця Конвенція є відкритою для підписання. На даний момент її підписали 47 країн, але ратифікували тільки 24 країни. Ратифікація проходить повільніше, ніж припускали в Раді Європи, і це пов'язано з необхідністю зміни законодавства країн. В Україні, в свою чергу, видано закон про ратифікацію даної Конвенції, та наша країна залишає за собою право не застосовувати деякі моменти Конвенції, а саме: не використовувати пункт 1 статті 6 Конвенції в частині встановлення кримінальної відповідальності за виготовлення, придбання для використання, надання для використання предметів з наміром використання їх для вчинення будь-якого зі злочинів, пов’язаних з дитячою порнографією; Україна залишає за собою право не застосовувати повністю підпункти 1.d та 1.e статті 9 Конвенції, а саме: не вважати правопорушенням здобуття дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем для себе чи іншої особи або ж володіння дитячою порнографією у комп'ютерній системі чи на комп'ютерному носії інформації.
Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення фокусує основну увагу на забезпечення інтересів дітей шляхом запобігання жорстокого поводження та експлуатації, захисту і допомоги жертвам та покарання винних, а також сприяння національного та міжнародного співробітництва правоохоронних органів. В даній конвенції є також основні положення щодо дитячої порнографії, а саме в статті 20(2) знову ж таки держав-учасниць закликають відносити злочини, пов’язані з дитячою порнографією до кримінальних, далі зазначений стандартний перелік цих злочинів; в статті 20 (1) знову подане детальне визначення дитячої порнографії; в статті 21 рекомендовано державам-учасникам прийняти до національного законодавства кримінальну відповідальність за діяльність тих, хто вербує або примушує дитину до участі в дитячій порнографії або ж свідоме відвідування порнографічних вистав, у яких залучено дітей. Також статтею 24 рекомендовано включити до кримінальних правопорушень пособництво, спонукання та замах на злочин, що стосується дитячої порнографії. В статті 26 розглядається питання про корпоративну відповідальність, а в статті 38 – про міжнародне співробітництво. Конвенція була відкрита для підписання 25 жовтня 2007 року. Україна як і багато інших держав також до неї приєдналася Після ратифікації конвенції Верховною Радою в Україні буде створено ефективний міжнародно-правовий механізм протидії, спрямований на припинення та запобігання сексуальної експлуатації дітей.. У цілому, вона здатна посилити правову захищеність дітей усього світу.
3. Українське законодавство щодо дитячої порнографії
У Кримінальному кодексі України міститься ст.31, що передбачає покарання за ввезення на територію України творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження. Стаття також розповсюджується на використання неповнолітніх для створення зображень, кіно- та відеопродукції чи комп’ютерних програм порнографічного характеру. Такі дії караються позбавленням волі на строк від двох до семи років. Хоча цей закон діє в сфері дитячої порнографії, в ньому не передбачені санкції за доступ та розповсюдження продукції через Інтернет, що може стати зростаючою проблемою в Україні у зв’язку з розширенням використання мережі Інтернет. Також закон не передбачає покарання за володіння та експорт усіх форм дитячої порнографії.
Ст.150 Кримінального кодексу України – сексуальна експлуатація неповнолітніх, використання їх у порнобізнесі, ст. 155 та 156 – статеві злочини проти дітей, також стосуються захисту прав неповнолітніх.
Українське законодавства продовжує розвиватися, особливо останнім часом. Верховна Рада України прийняла в другому читанні законопроект "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо протидії розповсюдження дитячої порнографії)". Проектом пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України щодо закріплення відповідальності за розповсюдження продукції порнографічного характеру, створеної за участю дитини або з використанням його образу, в тому числі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, і втягнення неповнолітніх у процес виготовлення порнографічних матеріалів. Крім того, проектом передбачено внесення змін до закону України "Про телекомунікації" в частині віднесення до обов'язків провайдерів телекомунікаційних мереж інформувати правоохоронні органи про всі виявлені ними факти вчинення злочинів, пов'язаних з виготовленням, збутом і розповсюдженням дитячої порнографії і приймати всі необхідні технічні заходи щодо недопущення перегляду відповідних ресурсів в телекомунікаційних мережах. Крім того, проектом визначається обов'язок споживачів телекомунікаційних послуг в разі виявлення в мережі Інтернет контенту, пов'язаного з дитячою порнографією повідомляти про це провайдерам телекомунікацій і, або правоохоронним органам. Зміни до закону України "Про захист суспільної моралі" визначають поняття продукції порнографічного характеру, створеної за участю дитини або з використанням його образу, виробництво дитячої порнографії з метою її розповсюдження за допомогою комп'ютерних систем, пропозиція або надання доступу до дитячої порнографії за допомогою інформаційно-комунікаційних систем , розповсюдження дитячої порнографії за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, купівлю, обмін та зберігання дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем для себе чи іншої особи тощо. У Верховній Раді також підготовлено до розгляду пов'язаний з цим законопроектом проекту закону "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо захисту суспільної моралі)". Законопроект буде розглянутий після підготовки останнього до третього читання. Будемо надіятися, що Україна на цьому не зупиниться!
4. Порівняльна характеристика законодавства США, Німеччини та України щодо дитячої порнографії
Розглянувши основні положення законодавства США, ФРН, України, ми склали порівняльну характеристику щодо наявності у законодавстві даних держав основних аспектів щодо дитячої порнографії. Для даного дослідження ми шукали конкретні закони, що забороняють або карають за злочини, пов’язані з дитячою порнографією. Ми не вважали просту заборону в плані „найгірші форми дитячої праці”, серед яких є і дитяча порнографія, - законодавством, що стосується дитячої порнографії. Також не бралися до уваги положення щодо загальної заборони порнографії, де чітко не вказано, що саме дитина є жертвою. Також для того, щоб кваліфікувати ці злочини саме як кіберзлочинність, ми шукали конкретні згадки про комп’ютер та Інтернет. Графою „Визначення злочину навіть просте володіння дитячою порнографією” передбачено володіння незалежно від наміру розповсюджувати. У графі „звітність Інтернет провайдерів” мається на увазі саме положення про звітність, які є закріпленими в національному законодавстві.
На основі проведеного нами дослідження можна сказати, що саме Сполучені Штати Америки мають зразкове законодавство щодо попередження, припинення та покарання за розповсюдження дитячої порнографії, адже у законодавстві даної країни є детальне визначення поняття „дитяча порнографія”, є положення щодо дитячої порнографії саме в мережі Інтернет, злочином також вважається просте володіння дитячою порнографією, незалежно від наміру подальшого використання даних матеріалів, і, що є досить рідкісною особливістю – положення обов’язкової звітності провайдерів щодо наявності дитячої порнографії на Інтернет-сторінках та щодо видалення даних матеріалів та покарання їх власників. Щодо законодавства Федеративної Республіки Німеччини, то в ньому містяться всі вище названі положення, окрім обов’язкової звітності провайдерів. Є лише положення щодо кримінальної відповідальності провайдера у випадку, коли він знає щодо наявності дитячої порнографії на своїх веб-сторінках. Щодо України, то у нашому законодавстві містяться положення лише щодо визначення дитячої порнографії в мережі Інтернет та загальні положення щодо дитячої порнографії. Дане дослідження підтверджує той факт, що законодавство України , безумовно, потребує вдосконалення згідно законів розвинених країн світу.
5. Практичне дослідження методів боротьби з дитячою порнографією на сучасному етапі

Для подолання проблеми дитячої порнографії не достатньо просто змінити деякі положення у законодавстві, тому, звісно, на сучасному етапі розробляється безліч програм щодо подолання даної проблеми, відбуваються постійні консультації, конференції, форуми та дебати як у всьому світі, так і в Україні.
Дослідження даних прогресивних програм, вважаємо, є досить важливим для визначення найбільш дієвих методів боротьби із дитячою порнографією. Нами було розглянуто безліч міжнародних та національних програм, виявлено найбільш перспективні з них, визначено організації, які займаються цими питаннями. Наприклад, дуже вагомим кроком уперед стало відкриття 19 червня 2008 Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда-Україна» нового напрямку роботи Національної гарячої лінії по запобіганню насильству та захисту прав дітей. Тепер люди, що звертаються на гарячу лінію, можуть отримати консультацію по безпеці дітей в Інтернеті. Цей напрямок включає питання запобігання насильства в кібер-просторі, правила безпечного користування Інтернетом для дітей та батьків. Консультанти гарячої лінії, що працюють з цих питань, пройшли тренінг, організований разом з «Майкрософт-Україна» та із залученням спеціалісту з Міжнародної організації ЕКПАТ.
19 листопада 2009 року було відкрито електронну гарячу лінію з протидії дитячій порнографії в Інтернеті, створеної також центром «Ла Страда-Україна». Кожен користувач Інтернету може повідомити про випадки дитячої порнографії в Інтернеті, надіславши інформацію на сайт internetbezpeka.org.ua за допомогою спеціальної форми на Головній сторінці сайту. Потім ця інформація буде переглядатися, після чого надсилається запит до відповідного провайдера щодо видалення даного контенту, а опісля повідомлення, які містять інформацію про факти дитячої порнографії або насильства над дитиною, передаються до правоохоронних органів для подальшого розслідування та реагування.
Також досить важливою є програма, яка була розроблена європейськими експертами в Дюссельдорфі. Завдяки ній можна з великою точністю розпізнати особи дітей, підлітків, дорослих. Вона швидко розпізнає зображення дітей - біометричний сканер ідентифікує риси обличчя. Різні види програмного забезпечення допомагають відшукувати жертв, а також безпосередньо злочинців. Вони фіксують елементи інтер'єру, зображення дорослих осіб або їх фрагментів, які зустрічаються в Інтернеті і таким чином можуть порівнювати один матеріал з іншим. Канадські регулюючі органи за сприяння корпорації Microsoft також розробили систему відстеження - Child Exploitation Trаcking System - що дозволяє відстежувати всі шляхи, по яких в мережу надходить дитяча порнографія.
Міжнародна організація поліції Інтерпол також впровадила програмне забезпечення, яке може за кілька хвилин провести аналіз порнографічних зображень. Ця технологія на сьогоднішній день стала доступною для багатьох країн і тим самим розширила коло учасників, які протидіють поширенню дитячої порнографії. Інтерпол також відкрив базу даних в Інтернеті, щоб шляхом надання інформації в міжнародному масштабі добиватися розкриття більшого числа злочинів, пов'язаних з дитячою порнографією. П'ять держав, включаючи Великобританію і Німеччину, вже взяли участь у цій діяльності Інтерполу.
Також особливо пильно займається питанням дитячої порнографії корпорація Microsoft, яка протягом вже багатьох років веде партнерство з правоохоронними органами та неурядовими організаціями по всьому світу щодо боротьби із подібними злочинами проти дітей. В 2008 р. в Україні за ініціативою «Майкрософт-Україна» була заснована Коаліція за безпеку дітей в Інтернеті. Всеукраїнська мережа проти КСЕД є членом Коаліції, Центр «Ла Страда-Україна» та «Майкрософт-Україна» є ефективними партнерами в цьому напрямку. Серед інших членів Коаліції можна назвати такі організації: Програма Майкрософт «Партнерство в навчанні», Інститут інформаційного суспільства, Інтернет Асоціація України, агентство «Едипрес Україна», Укртелеком, Представництво «Х’юлетт — Пакард» в Україні, “Life :)”, «Воля» та інші.
Також на сучасному етапі проблемами дитячої порнографії займається організація FCACP (Фінансова коаліції проти дитячої порнографії), членами якої є найбільш популярні та поширені Інтернет провайдери. Метою цієї організації є викорінення комерційної дитячої порнографії. Саме тому було розроблено спеціальний механізм повідомлення щодо Інтернет ресурсів, що містять елементи дитячої порнографії. Суть його полягає у тому, що після приходження до CyberTipline (засіб для повідомлення про злочини стосовно дітей, включаючи дитячу порнографію) дане повідомлення перевіряється NGMEC (Національний центр у справах зниклих та експлуатованих дітей), після чого операцію виконує правоохоронний орган, потім фінансова установа ізолює операцію та встановлює місце розташування продавця, відповідального за продаж чи розповсюдження дитячої порнографії, після чого правоохоронні органи знову починають проводити дослідження. На даному етапі ця організація намагається ввести діяльність цієї програми і в Україні, а також займається встановленням контактів із галуззю мобільного зв’язку, особливо із компанією Київстар.
В Україні також діє Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі, яка є постійно діючим органом, що діє відповідно до Закону України „Про захист суспільної моралі”, тому можна віднести даний орган і до тих, що борються із дитячою порнографією. Хоч це, звісно, не є основним завданням комісії, все ж, говорячи про захист суспільної моралі не можна не сказати про захист суспільства від дитячої порнографії та допомогу постраждалим дітям від неї.
З проблеми дитячої порнографії також організовуються і чисельні конференції як в Україні, так і по всьому світу, і постійні тренінги, і семінари, і просвітницькі заходи, а також різноманітні проекти. Наприклад, в період із 30 вересня до 1 жовтня 2009 року проходив проект із зміцнення та захисту прав жінок та дітей в Україні, де піднімалися питання кіберзлочинності та сексуальної експлуатації дітей. Метою проекту були обговорення нових викликів для правоохоронних органів щодо розслідування злочинів, пов’язаних з дитячою порнографією, а також з метою розроблення плану дій щодо ратифікації та імплементації положень Конвенції Ради Європи про Захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення.
Отже, на основі проведеного нами дослідження можна зробити висновок, що світ, включаючи і Україну, не стоять на місці щодо викорінення дитячої порнографії з мережі Інтернет, щодо внесення певних коректив у законодавство кожної країни, яка не є байдужою. І надалі дані процеси планують розвиватися та поширюватися, адже ця проблема повинна бути зрушеною з місця.

 

 

 

 

 

 


Висновки
Інформаційно-комунікаційні технології є одним із найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства ХХІ століття, але інколи такі технології використовуються у кримінальних цілях, включаючи і дитячу порнографію. Як свідчить чисельні статистичні дані, проблема дитячої порнографії загострюється з кожним днем, і не лише в Україні, а і в усьому світі. Важливо визнати, що діти є генофондом людства, а злочини проти дітей – нелюдські. А той факт, що дитяча порнографія перетворилася на багатомільярдний комерційний бізнес, зобов’язує уряди усіх країн вдатися до зупинення розвитку цього явища, а також викорінення дитячої порнографії з мережі Інтернет.
Провівши дане дослідження, ми дійшли висновку, що боротьба з дитячою порнографією у країні і за кордоном є непростим завданням і гармонізація законодавства – це необхідна умова для ефективного вирішення цієї проблеми. Тому, детально вивчивши закони України щодо цього питання, а також розглянувши основні міжнародні акти, можна зробити висновок, що на даному етапі законодавство і України, і міжнародне розвиваються. Варто також зазначити, що Україна в ратифікуванні чисельних міжнародних договорів не є останньою і прагне до поліпшення законодавства щодо попередження, припинення та покарання за розповсюдження дитячої порнографії. Звісно, є ще багато невизначених моментів та прогалин у законах України, але звертаючи увагу на зусилля, які прикладають чисельні державні, громадські, приватні, а інколи і міжнародні організації, можемо надіятися, що найближчим часом дані проблеми будуть вирішені. Це підтверджує проведене нами практичне порівняння трьох країн, а саме Сполучених Штатів Америки, Німеччини та України. Порівняльна характеристика лише підтверджує вищезазначені моменти, тому є до чого прагнути, адже США взагалі можна вважати прикладом законодавства щодо дитячої порнографії. Німеччина у цьому питання також не відстає.
Практично ознайомившись із сучасними програмами, організаціями, діяльність яких спрямована на викорінення дитячої порнографії з мережі Інтернет, ми прийшли до висновку, що Україна в даному питання також не відстає, адже впроваджуються все нові та нові програми, скликаються регулярні конференції, що не рідко підтримуються Європейським Союзом, Радою Європи та ООН.
Провівши дане дослідження ми також прийшли до висновку, що недостатньо просто знищувати сторінки з дитячою порнографією, необхідно приводити до відповідальності людей, які створюють дані матеріали, розповсюджують їх чи просто використовують. Важливо також ввести кримінальну відповідальність за дії батьків чи законних опікунів, які дають свою згоду на участь їх дітей у виготовленні дитячої порнографії. Необхідно також створювати і розвивати механізми взаємодії Інтернет-компаній, державних органів та інших неурядових організацій з метою недопущення появи та поширення нових файлів, що містять дитячу порнографію в мережі Інтернет. Потрібно впровадити просту та доступну для Інтернет – користувачів систему оповіщення про виявлені файли з дитячою порнографією на веб-сторінках, а також важливо поширювати інформацію про наявність такої системи серед споживачів мережі Інтернет. Безумовно, потрібно також налагодити інформаційну взаємодію з правоохоронними органами щодо наявності на тому чи іншому ресурсі матеріалів із дитячою порнографією.
На нашу думку, найважливіше – розширити міжнародне співробітництво у боротьбі із дитячою порнографією, адже, через Інтернет інформація стає враз доступною для всіх країн. Варто пам’ятати, що за кожним порнографічним знімком чи то хлопчика, чи то дівчинки стоїть насильство над дитиною, порушення її прав, посягання на її життя, честь, гідність та недоторканість. І, лише об'єднавши зусилля, людство зможе забезпечити безпечне майбутнє для всіх дітей світу.


Список літератури
1. А.В.Дусик. Правовий статус експерта у провадженнях по справах про порушення митних правил //Митна справа.-2002.--№1. с.27-35.
2. А.В.Дусик. Повноваження митного органу при призначенні експертизи при здійсненні провадження у справах про порушення митних правил //Митна справа.-2005.--№4. с.40-43.
3. А.Л.Карпенко. Роль эксперта в производстве по делам о нарушении таможеных правил //Митна справа.-2005.--№1. с.21-23.
4. В.Лук’яненко. Використання спеціальних знань за новим Митним кодексом України //Вісник АПНУ.-2004.--№31
5. Є.В.Додін. Правове регулювання статусу експерта та спеціаліста в митній справі //Митна справа.-2004.-№2. с.3-13.
6. Є.В.Додін. Місце митних лабораторій у системі митної служби України//Митна справа.-2004.-№6. с.3-14.
7. Є.В.Додін. Особливості проведення експертизи з деяких видів митних справ//Митна справа.-2004.-№3. с.3-9.
8. Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-ХІІ «Про судову експертизу»
9. Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"
10. Лист Міністерства культури і мистецтв України від 1 липня 1999 р. № 9-3216/17.
11. Лист Міністерства культури і мистецтв України від 1 липня 1999 р. № 9-3216/17.
12. Митний кодекс України від 11.07.2002р. №9-VI // Відомості Верховної ради України. – 2002. - №38-39(27.09.2002). – Ст. 288.
13. Наказ ДМСУ від 23.12.2002 р. № 719 "Про затвердження нормативів відбору проб і зразків товарів для проведення: досліджень (аналізу, експертизи) митними лабораторіями
14. Наказ ДМСУ від 27.01.2004 р № 53 "Про посилення контролю за вивезенням окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини"
15. Наказ ДМСУ від 10.12.2003р. "Про затвердження Порядку списання митними лабораторіями проб і зразків товарів після проведення досліджень (аналізу, експертизи)"
16. О.В.Тодощак. Спеціаліст та експерт у провадженні по справах про порушення митних правил //Митна справа.-2001.-№2. с.37-39.
17. Постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1862 "Про затвердження Порядку взяття проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також ропорядження зразками"
18. Степанюк С.А. Управлінські послуги у галузі митної справи // Митний брокер. – 2003. - №1. – С. 49-54.
19. Кримінально-прoцесуальний Кодекс від 28.12.1961р. // Відомості Верховної Ради України.—2001.-176с.
20. Кримінальне право України:Підручник; За ред. Професорів М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.—К.: Юрінком Інтер; 2002.—496с.




Комментарий:

Курсовая работа полная, защита на "5"


Рекомендовать другу
50/50         Партнёрка
Отзывы